Кому ж довірити булаву, або у пошуках отамана.

Прийшов час нового отамана вибирати. Багато юкрайнців відомих хочуть булаву потримати і у вірності козакам присягнути (Вітька Рукамолот,  Петько Цукерчик, Олежко Ніжнощокий).  Почалась активна біганина. Почали правила перероблювати за якими отамана нового обрати,  шапки нові шити і старі чистити, литаври лаштувати, під музику це ж веселіше робити.  Прийшов час і повиходили козаки на раду. Дядько Панас, козак старий розповідав, що такого давно не було. Маруся із Кутка Харківського вірить, що новий отаман життя покращить.

Тренуються козаки, як в шапку правильно шматок паперу з голосом кинуть, пильнують, щоб отаман за всіма козацьким законами обирався ….

Продовження буде..  

Як гартували мечі, або «Отамане скільки ж гребти собі можна, ми також люди…»

Життя йшло своїм ходом, жити краще не ставало. Щоб люд потішити  отаман в замісники собі клоуна взяв, Микола Бімбович Азійський його величали. Людина мудра, чого його тільки говір юрайнський вартував, справжнім патріотом був.

Сусідами козаків були не тільки бусурмани-східняки, а й господи-європейці, з яким  юкрайнці хотіли дружити та бізнес водити. Змусили вони отамана дружні договори підписати з європейцями, на що отаман їм голову довго дурив, а договори підписати відмовився. Хотів він з бусурманами дружити, ближчі вони були йому по духу.

Не сподобалась молодим козакам така перспектива і пішли вони на майдан до церкви протестувати іправди добиватися. Бачить Шапкокрад, що діла не до добра йде і наказав варті своїй козаків розігнати, а варта зла була (золотих же вона мало заробляла) і почала козачат бити. Не сподобалось це козакам, що їх нащадків бють і взялись вони до мечів та самопалів. Отаман за булаву крепко тримався, відпускати з рук її не хотів і найняв військо собі, варту персональну , воїнів лютих. Проте козаки – люди сильні і витривалі, стали вони щільною стіною на захист своїх прав. Цілу зиму вони війну вели з військом найнятим і вартою Шапкокрада, проте здолали цю силу велику.

Передісторія

В центрі Європи була країна (Юкрайною називалась), жило там багато люду чудового, козаками їх називали. Працювали козаки, на кашу собі заробляли, за зайцями в ліс ходили, фехтуванню вправлялись, бойові вози лаштували, іншим допомагали. Да в році 2010 трапилась одна подія, яка змінила всю ситуацію. Козачий отаман Вітьок Бджоляр Чисторукий втратив булаву отаманську, цим сам втративши довіру народу. За козачими законами потрібно було нового ватажка обирати. Привело це до того, що отаманом став Вітьок Шапкокрад. Дивні були вибори того року, майбутній отаман не проявив поваги потрібної до люду, не відмовлявся він три рази від булави нової-отаманської, а сам до влади рвався і обіцяв кращого життя, волів швидших, возів кращих зарубіжних,  дружбу з східними бусурманами і керосину дешевого.

Поселився новий отаман в пишний курінь і почав він козаків обирати податями, а обіцянки не виконувати… Так тривало 3 роки, терпіли люди, мали вони сильний характер.